Горобинський Сергій Вікторович
Дата народження: 20.09.1977
Дата смерті: 02.07.2026
Служив: 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада; 81-ша окрема аеромобільна Слобожанська бригада; 17-та окрема важка механізована Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка
Сергій Вікторович Горобинський народився 20 вересня 1977 року на території росії (у селі Войкове Ростовської області), та його справжнім домом стала Луганщина. Сім’я проживала у селі Валуйське Станично-Луганського району. Там він закінчив школу, згодом у Луганську здобув фах тракториста. Будував мирні плани, виховував дітей.
Але коли ворог прийшов на українську землю, Сергій не лишився осторонь. Ще у 2017 році він добровільно став на захист держави, підписавши контракт. Він ніс службу у складі 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади. Після демобілізації у 2020 році повернувся до цивільного життя.
Повномасштабне вторгнення у 2022 році змусило родину покинути рідну домівку на Луганщині. Свій прихисток, свій новий дім вони знайшли тут, у Бориславі. І хоча Сергій як багатодітний батько мав законні підстави для відстрочки, він знову добровільно взяв до рук зброю. Воював у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. У 2024 році був звільнений зі служби за сімейними обставинами. Проте серце воїна не дозволяло йому залишатися в тилу, коли побратими тримали фронт. У 2025 році він втретє йде добровольцем на війну. Цього разу — до 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка.
Це горе неможливо виміряти. І воно стає ще нестерпнішим від усвідомлення того, яку колосальну ціну заплатила ця родина справжніх патріотів з Луганщини за нашу незалежність. Лише у квітні 2026 року Бориславська громада попрощалася з рідним братом дружини Сергія — Олексієм Верєщуком. Олексій боронив Україну з 2015 року і знайшов свій останній спочинок на нашій Алеї Героїв. Родина, яка через окупантів втратила рідний дім на сході, тепер віддає Україні найдорожче — життя своїх чоловіків.
У Сергія залишилася велика родина, для якої він був надійною опорою та цілим всесвітом: дружина Оксана, п’ятеро дітей та троє онуків, брат і дві сестри.
Прощання з Сергієм Горобинським відбулося 12 липня 2026 року. Чин похорону пройшов у Богослужбовій каплиці при парафії Зіслання Святого Духа, після чого траурна процесія вирушила до місця вічного спочинку Героя. Уздовж усього маршруту мешканці Бориславської громади утворювали живий коридор, зупиняючись та схиляючи голови, аби віддати останню шану земляку, який пожертвував своїм життям заради нашої держави.
Поховали Захисника з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища у селі Попелі. На знак безмежної вдячності та шани за жертовне служіння Україні дружині Сергія передали Державний Прапор України.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним і близьким Захисника. Пам’ять про його подвиг заради України житиме вічно.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Запалені свічки пам'яті
Вічна пам’ять ГЕРОЮ УКРАЇНИ. Герої не вмирають!
Запали свічку
Залиш слова пам'яті про Героя
Вічна пам’ять ГЕРОЮ УКРАЇНИ. Герої не вмирають!