Дубик Сергій Іванович

Дата народження: 13.07.1999
Дата смерті: 21.06.2025
Служив: 2-га Галицька бригада Національної гвардії України

Сергій Дубик народився 13 липня 1999 року. Його дитинство пройшло у селі Зелене Компаніївського району на Кіровоградщині, де він навчався у місцевій школі з 1 по 9 клас. Згодом юнак переїхав до Борислава — на малу батьківщину свого батька. Тут він здобув фах електрогазозварювальника у Бориславському професійному ліцеї №7. У мирний час Сергій працював на різних місцевих будівництвах у Бориславі та Східниці. Близькі пам’ятають його як щирого, наполегливого та надзвичайно мужнього хлопця.

Життя Сергія було тісно пов’язане з військовою справою. Ще у 19-річному віці він пішов на строкову службу, після чого підписав контракт. Три роки, до 2021-го, він віддано ніс службу в прикордонних військах. Саме тому, коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Сергій, як людина з досвідом і великим серцем, не залишився осторонь. Вже 11 березня 2022 року він без вагань повернувся до строю, щоб захищати Батьківщину.

Старший сержант, він сумлінно та професійно виконував свої обов’язки на посаді головного сержанта 2-го стрілецького взводу 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України.

21 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Малинівка Покровського району Донецької області, внаслідок нищівного ворожого артилерійського обстрілу Сергій зник безвісти. Місяці молитов і сподівань рідних обірвалися страшною звісткою — через пів року експертиза офіційно ідентифікувала тіло Героя. Йому назавжди залишиться 25 років. У полеглого Захисника залишилися батько, мати, молодший брат та кохана дівчина.

12 березня 2026 року Бориславська громада схилила голови у скорботі, зустрічаючи траурний кортеж із тілом воїна на Перехресті Героїв. Того ж вечора відбувся парастас. Чин прощання пройшов 13 березня, об’єднавши у спільній молитві згорьовану родину, друзів, побратимів та небайдужих містян. Жалобна літургія розпочалася у Поминальній каплиці при парафії Зіслання Святого Духа, після чого багатолюдна процесія попрямувала до Храму Вознесіння Господнього УГКЦ.

Свій останній спочинок Захисник знайшов на кладовищі у мікрорайоні Потік. Під тужливі мелодії військового оркестру та почесний збройний салют тіло молодого воїна віддали землі. На знак безмежної вдячності від держави та всього українського народу рідним передали синьо-жовтий стяг, за який Сергій боровся до останнього подиху.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» (посмертно) рішенням Бориславської міської ради від 20.05.2026.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської територіальної громади №273-р від 20 травня 2026 року воїн був нагороджений медаллю “Хрест патріота” (посмертно) за самовіддане служіння українському народові, мужність та відвагу при виконанні військового обов’язку.

Меморіальну таблицю Захиснику встановлено на Алеї пам’яті Героїв у Сквері Героїв Небесної Сотні міста Борислава, де увічнено імена всіх Героїв Бориславської громади.

Вічна слава Герою!