Радченко Юрій Володимирович

Дата народження: 22.11.1975

Дата смерті: 08.05.2025

Служив: 33-тя окрема механізована бригада

Юрій Радченко народився 22 листопада 1975 року в місті Бориславі, де й проживав. Навчався у 9 школі, здобув професійну освіту в Дрогобицькому нафтовому технікумі за фахом механіка. Відслужив строкову службу, працював на підприємстві «Боровик», певний час був таксистом, а згодом повернувся до рідної школи, де спочатку працював робітником з обслуговування приміщень, а згодом — завідувачем господарства.

У вересні 2023 року Юрій став на захист України, вступивши до лав 33-ої окремої механізованої бригади. Практично постійно перебував на передовій, був вірним побратимом і ніколи не залишав друзів у біді. За зразкову службу був відзначений подякою від командира бригади — за старанність, ініціативність, сумлінне виконання обов’язків та вірність присязі.

8 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоукраїнка на Донеччині зв’язок із Юрієм обірвався. Востаннє він говорив із мамою того ж дня близько 21:00. Сказав: «Мамо, я знову їду на завдання…» Близько 22:00 його життя забрав ворожий дрон…

У Героя залишилися мати, батько та доньки Юлія і Марта. Рідні та близькі згадують Юрія як добру, щиру, працьовиту людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

18 травня 2025 року Бориславська громада попрощалася із полеглим Захисником. Поховали Захисника з усіма військовими почестями на кладовищі в мікрорайоні Губичі.

Захисника Юрія Радченка посмертно було нагороджено орденом “Полеглого воїна”. 1 червня 2025 року заступник командира роти з психологічної підтримки військовослужбовців 33-ї окремої механізованої бригади Павло Данилишин, міський голова Ігор Яворський та керівник офісу у справах ветеранів Леонід Федевич вручили почесну відзнаку родині загиблого. Вони висловили слова вдячності за сина-Героя, а також передали автомобіль, яким Юрій користувався на фронті. Та мати воїна відмовилась прийняти автівку. Вона сказала прості, але такі глибокі слова: “Вам на фронті вона потрібніша”. Її вчинок розчулює до сліз і знову й знову демонструє неосяжну силу духу українських матерів.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» (посмертно) рішенням Бориславської міської ради від 25.09.2025.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської територіальної громади №590-р від 18 листопада 2025 року воїн був нагороджений медаллю “Хрест патріота України” (посмертно) за самовіддане служіння українському народові, мужність та відвагу при виконанні військового обов’язку.

21 листопада 2025 року на фасаді Бориславської гімназії №9 відбулося урочисте відкриття та освячення пам’ятної таблиці воїну.

Ми ніколи не пробачимо ворогу те горе, яке він приніс на нашу землю.

Вічна слава Герою!