Луців Андрій Йосифович

Дата народження: 05.08.1975

Дата смерті: 09.10.2022

Служив: 24-та окрема механізована бригада імені Короля Данила, 57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка

Андрій народився в селі Новий Кропивник Львівської області. На “відмінно” закінчив Новокропивницьку ЗОШ, опісля цього опанував професію електрика в Підбузькому міському професійно-технічному училищі. Працював охоронцем в ТзОВ “РЕМА” в місті Бориславі. Паралельно працював майстром з укладання бруківки. 

У 2014 році добровольцем вступив до лав ЗСУ в складі 24 окремої механізованої бригади, брав участь в бойових діях на Сході України. У 2015 році був демобілізованим. Пізніше працював охоронцем в підприємстві ПАТ “Укрнафта” в м. Кременчук.

Після повномасштабного вторгнення добровольцем поповнив лави ЗСУ в складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Після артилерійського обстрілу та безпосереднього зіткнення з противником під час наступальних дій в районі населеного пункту Давидів Брід, Херсонської області зв’язок з Андрієм пропав.

Пізніше на ворожих телеграм каналах росіяни опублікували військовий квиток Андрія з підписом “відмовився здаватися в полон”. Як він пішов — можемо лише здогадуватися, але впевнені, що пішов незламним, сильним Воїном. Понад рік Андрія вважали зниклим безвісти. 

Андрій мав дружину, був люблячим батьком. Разом з дружиною виховували двох доньок. Рідні згадують, що в Андрія були золоті руки, він сам побудував і оздобив свою хату та подвір’я, посадив молодий сад, яким любив ходити босим. Захоплювався природою рідного краю, завжди рвався до лісу. З дитинства мріяв бути лісником. У вільний час вибирався на природу і годинами просто милуватися краєвидами. Казав, що не розуміє людей, які по декілька разів їздять в Туреччину, але жодного разу не були в Турці. Багато думав, читав, любив та дотримувався рідних звичаїв, чого навчив своїх доньок. Постійно казав їм: “Мені все одно які у вас будуть оцінки, головне, щоб у вас була Совість.”

Андрій був небайдужою, справедливою людиною. Не любив багато говорити, свою енергію відразу вкладав у справу.

Андрій забрав з села до себе додому свою стареньку хвору маму та піклувався про неї до самої її смерті. Хоч він і не був старшим, але був підтримкою для своїх сестер, братів та племінників, саме до нього рідні йшли за порадою, підтримкою та допомогою. На всі великі свята велика родина збиралася в його будинку. Таким його назавжди запам’ятають рідні та близькі. 

Захисник загинув 9 жовтня 2022 року в Херсонській області. Поховали Андрія 22 грудня 2023 року на міському кладовищі в селі Попелі, на Алеї Героїв.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської територіальної громади №42-р від 6 лютого 2024 року воїн був нагороджений медаллю “Хрест патріота України” (посмертно) за самовіддане служіння українському народові, мужність та відвагу при виконанні військового обов’язку.

28 березня 2024 року  рішенням Бориславської міської ради йому надано звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» (посмертно).

Меморіальну таблицю Захиснику встановлено на Алеї пам’яті Героїв у Сквері Героїв Небесної Сотні міста Борислава, де увічнено імена всіх Героїв Бориславської громади.

Вічна слава Герою!