Іващенко Андрій Анатолійович

Дата народження: 26.09.1984
Дата смерті: 07.02.2026
Служив: 103-тя окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Андрій Іващенко народився 26 вересня 1984 року. Хоча місцем його народження є Ростовська область (нині територія рф), його справжнім домом і рідною землею стала Україна. Сім’я переїхала до Борислава, де й пройшли роки його становлення. Навчався у школі №7, а згодом здобув фах електрогазозварника у Бориславському професійно-технічному училищі №7. Пройшов строкову військову службу. У цивільному житті наполегливо працював за спеціальністю на місцевих підприємствах, де зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий спеціаліст та сумлінний майстер своєї справи.

Його шлях як Захисника розпочався задовго до повномасштабної війни. Ще у 2014 році Андрій добровольцем вирушив на фронт і до 2016 року боронив нашу державу в зоні проведення АТО. Коли ж ворог розпочав повномасштабне вторгнення, воїн, маючи за плечима неабиякий бойовий досвід, 1 квітня 2022 року знову став до лав Збройних Сил України.

Солдат, він мужньо ніс службу на посаді стрільця у складі 5-го батальйону 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони (в/ч А7031).
Життя Героя трагічно обірвалося 7 лютого 2026 року. Андрій загинув, вірно виконуючи свій військовий обов’язок у бою за волю України поблизу населеного пункту Будки Сумського району Сумської області. У полеглого воїна залишилася мати — пані Ірина.

18 квітня 2026 року Бориславська громада зустріла траурний кортеж із тілом воїна на Перехресті Героїв. Звідти процесія вирушила вулицями міста до Богослужбової каплиці на вулиці Коваліва. Впродовж усього шляху жителі громади зупинялися, щоб віддати останню шану Герою. Того ж вечора відбувся парастас.

Чин похорону пройшов 19 квітня у Поминальній каплиці при парафії Зіслання Святого Духа. Траурна процесія пройшла через усе місто. Бориславці масово виходили на вулиці, утворюючи «живий коридор» шани: ставали на коліна та схиляли голови перед жертовністю свого земляка.
Поховали Андрія Іващенка з усіма військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища в селі Попелі. Під звуки військового оркестру та прощальний трикратний залп тіло воїна віддали землі. Мамі загиблого вручили Державний Прапор України як символ безмежної вдячності від усього українського народу за подвиг її сина.

Присвоєно звання «Почесний громадянин Бориславської міської територіальної громади» (посмертно) рішенням Бориславської міської ради від 20.05.2026.

Розпорядженням міського голови Бориславської міської територіальної громади №273-р від 20 травня 2026 року воїн був нагороджений медаллю “Хрест патріота” (посмертно) за самовіддане служіння українському народові, мужність та відвагу при виконанні військового обов’язку.

Меморіальну таблицю Захиснику встановлено на Алеї пам’яті Героїв у Сквері Героїв Небесної Сотні міста Борислава, де увічнено імена всіх Героїв Бориславської громади.

Вічна слава Герою!